Понеділок, 15 Квітня, 2024

Чудеса техніки – перший телефон у Гамбурзі

19 століття називають періодом великих відкриттів. Усі базові блага цивілізації були винайдені саме у той час. Шлях до популяризації та винаходу телефонного зв’язку в кожній країні практично однаковий: пошта-телеграф-телефон. Але Гамбург все одно зміг відзначитися. Більше на сайті hamburgfuture.

Спочатку був лист

Першим способом передачі інформації на тривалій відстані була пошта. Колись усе почалось із поштових голубів, потім кінної пошти. Перша регулярна поштова служба в Гамбурзі з’явилася у 1622 році.

Перші листоноші розносили листи між Гамбургом та Любеком. У другій половині 17 століття пошта доставлялася вже диліжансами та практично по всій країні. Хоча в Гамбурзі поштові відділення з’явилися досить пізно. Було кілька місцевих компаній, а єдиного відділення не було.

На Нойєр-Валі було поштове відділення, звідки можна було надіслати листа країною та за кордон. Для Швеції, Данії, Пруссії, Норвегії були окремі поштові відділення. Це було не дуже зручно. Тому що не можна було просто прийти на пошту і відправити лист будь-куди. Для певного напряму була своя служба доставляння та своє поштове відділення. Через таку плутанину листи часто губилися. Або листоноші не доїжджали до пункту призначення. Такі проблеми і великі витрати часу призвели до створення нового засобу зв’язку — оптичного телеграфу.

З корабля на сушу

Першим про створення оптичного телеграфу дізнався Альтона Йоганн Людвіг Шмідт. Він був відомим підприємцем. Новий винахід зацікавив його, оскільки міг допомогти його бізнесу. І в цьому він побачив користь для інших бізнесменів.

Першу телеграфну лінію збудували у 1837 році. У тому ж році семафори були встановлені у семи містах поблизу Гамбурга. Лише через рік встановили телеграфне сполучення з гамбурзьким портом.

У 1842 році в Гамбурзі сталася наймасштабніша подія в житті міста – Велика пожежа. Телеграф дозволив гамбуржцям швидко викликати рятувальників та не дати пожежі зруйнувати все місто.

У 1848 році Алексіс де Шатонеф побудував телеграфну вежу, яка згодом стала головною туристичною пам’яткою міста. Незвичайна архітектура башти не змогла послужити добру службу телеграфу. Для його потреб потрібна була певна висота.

Перший телеграф у Гамбурзі працював за досить цікавим принципом. На кожну літеру алфавіту відводився конкретний сигнал. З телеграфа А працівники з допомогою тросів передавали звуки, а в телеграфі Б, за допомогою телескопа «збирали» ці звуки та зіставляли їх з алфавітним ключем. У чомусь це нагадує Азбуку Морзе. І там, і там, кожен знак відповідав окремій літері алфавіту. Таким чином, ланцюжком повідомлення передавалося з одного телеграфного пункту в інший. Ситуація ускладнювалася, коли погодні умови були невідповідними. У ясну погоду на передачу повідомлення могло йти кілька годин.

Прогрес та жадібність

У 1847 році з’явився електричний телеграф. Він багато в чому випередив свого попередника. І Шмідт, який розповсюджував телеграф Гамбургом, всіляко перешкоджав укоріненню електричного «брата». Він чудово розумів, що це загрожує йому величезними збитками.

Шмідт приймав досить незвичайні рішення. Він пустив чутки, що електронні дроти призведуть до посухи. Що вони здатні вплинути на формування дощових хмар. Але його хитрощі нічим добрим не закінчилися. Це створило лише проблеми для місцевої поліції та фермерів. Електронний телеграф проіснував аж до 1881 року.

Журналіст на зв’язку!

Перший телефонний дзвінок у Гамбурзі відбувся між редакцією «Гамбурзький кореспондент» і фондовою біржею, що знаходилась неподалік редакції. Це сталося 18 квітня 1881 року.

Деякі гамбуржці ставилися скептично до нововведення. І тоді редакція, щоб усім довести, що телефон працює, підійшли до проблеми творчо. Вони запросили оперного співака Євгена Гура. Він виконав арію, і на іншому кінці дроту його чітко почули. Новий винахід зв’язку гамбуржці приймали поступово. Багатьом просто не вірилося, як таке взагалі можливо.

Телефонний апарат винайшли у 1861 році. Філіп Рейс був першим, кому вдалося здогадатися, як електричними проводами передавати голос. Але довести його ідею до кінця зміг лише Олександр Белл.

Попри скептицизм деяких городян, Гамбург побив усі рекорди по гамбуржцям, що бажали встановити телефон. Серед них були як приватні особи, так і великі компанії та контори.

У Гамбурзі перші телефони працювали так само як і в інших країнах та містах. Абонент натискав на кнопку у себе вдома, його зв’язували з телефонною станцією, і телефоністки вже зв’язували з іншим абонентом. Однак у Гамбурзі була одна особливість. В інших країнах зазвичай телефоністками були жінки. Але у Гамбурзі це були виключно чоловіки. Але потім вирішили, таки перейняти досвід інших країн і найняти дівчат.

Для кінця 19 століття телефонний зв’язок у Гамбурзі був дорогим. 200 марок на рік. Майже 17 марок на місяць було непосильною сумою для деяких гамбуржців. Середня зарплата на місяць складала лише 50 франків. І за телефон віддати майже половину було надто дорого.

Але гамбуржці все одно продовжували підключатися до телефонного зв’язку. У 1910 році ввели в роботу нову будівлю телефонної служби на Шлютерштасі. За місяць по Гамбургу здійснювалося 1.4 мільйони дзвінків, і понад 300 тисяч за кордон. Це зробило Гамбург найбільш телефонізованим містом у світі на початку 20 століття.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.