Добру службу Гамбургу послужило його географічне розташування. Саме розвинена портова інфраструктура прославила місто на всі простори світу. Гамбург є найбільшим портовим містом у світі. Протяжність гамбурзького порту становить 100 км. Історія розвитку маленького портика в гіганта морської торгівлі, була цікавою та довгою. Більше на сайті hamburgfuture.
По сусідству з рибним ринком
Археологи знайшли перші портові побудови на колишньому рукаві Ельби Райхенштрассефліт. Їх датуються 9 століттям. Перший гамбурзький порт був крихітним. Лише причал завдовжки 120 метрів. Тільки у 12 столітті за сприяння герцога Бернхарда II був створений перший портовий басейн, побудовані височини з піску і глини, та причальна стінка. Але, на жаль, його зруйнувала Перша Юліанська повінь 17 лютого 1164 року.
З третьої спроби вдалося створити порт, який прослужив багато століть. Основу сучасного порту заклали у 12 столітті. Місцем вибрали головний рукав Альстера. А для його розвитку до портового поселення залучали торговців, човнярів, ремісників. Цьому додатково сприяла зміна центру торгівлі з Любеку на Гамбург.
Офіційна дата заснування гамбурзького порту – 7 травня 1189 року. У 14 столітті розпочалося розширення порту до гирла Альтера. Через греблі Резендамма річка дрібнішала і для проходу суден не було можливостей. Для функціонування порту було розроблено цілу мережу водотоків.
У 1316 році, згідно з союзним договором, острів Нойверке в гирлі Ельби перейшов у володіння Гамбурга. І на його території було вирішено збудувати оборонні вежі, які були ще й навігаційною будовою. Таким облаштуванням порту місто заявило, про свої наміри на серйозну роботу на Ельбі.
У 1351 році для захисту порту створили Нідербаум – мережу спеціальних споруд, які перекривали судноплавний канал у певний час доби або за надзвичайної ситуації (наприклад, під час війни).
Розвиток кораблебудування
Розвиток портової діяльності вплинув на розвиток кораблебудування у місті. Цей процес влада суворо регулювала. Навіть готові кораблі не могли повністю належати своїм власникам.
Кораблі гамбуржців обслуговували у порту насамперед. Був навіть незвичайний закон про те, що нерезиденти Гамбурга не мали права користуватися кораблями які побудували у Гамбурзі.
Лише громадяни Гамбурга мали право будувати кораблі. Для обходу закону деякі суднобудівники розпочали будівництво за межами міста, і це призвело до втрати цивільних прав.
Гамбург ніколи не перебував у Ганзейському союзі, хоча торговці, що проходять через місто, були зобов’язані сплачувати внески та податки. На розвиток торгівлі сильно вплинуло піратство в 13 столітті в Північному морі. Влада міста дала бій піратам лише на початку 15 століття.
Розвиток торгового порту
У першій половині 17 століття місто активно розширювали та зміцнювали. Під плани розширення потрапив і порт. Територію внутрішнього порту зміцнили деревиною і розширили нижній порт.
У світі активно розвивалося кораблебудування. Створювалися нові кораблі, яким важко було проходити через Ельбу. У другій половині 18 століття у порт не могли зайти великі судна. Доводилося проводити розвантажування на більш дрібні кораблі прямо на воді. Завдяки торгівлі місто дуже виросло у своїх габаритах та добробуті. І влада Гамбурга чудово зрозуміла, завдяки чому це сталося. У порт вкладалися величезні кошти.
На спонсорування порту та торгівлю в місті вплинула Трафальгарська битва в 1805 році. Після неї Наполеон заборонив торгівлю англійськими товарами. Він хотів захопити контроль над усім узбережжям Північного моря. Ситуацію назвали Континентальною блокадою. Через неї постраждав не лише Гамбург, а й інші портові міста. Більшість торгівлі деревиною велася саме з Великобританією. І через блокаду вона повністю припинилася. Блокада закінчилася в 1814 році. Але шкоди місту та порту вже було завдано.
Після 1814 року торгівля швидко повернулася до колишніх обсягів. Гамбурзькі торговельні будинки відкривали свої філії в інших країнах. Це дозволило трансформувати старий китобійний порт перед Гамбурзьким Бергом (Санкт-Паулі).
Успішна модернізація
Для розширення гамбурзького порту було представлено та розроблено кілька моделей. Першою була Лондонська модель, яка передбачала створення стикувального порту. Її планували реалізувати у 1845 році. У 1858 році впровадили ще одну модель, яка була розроблена для швидкого розвантаження суден з товарами, що швидко псуються. У 1860 році був представлений план з масштабними розширеннями порту в Гамбурзі. Була розроблена складна система каналів та шлюзів для покращення проходження суден.
У 19 столітті відбулася масштабна модернізація вантажно-розвантажувального процесу. У використання ввели електричні крани, лебідки. Вони суттєво полегшили процес навантаження та розвантаження. Раніше для цього використовувалась людська сила. Машинізація цього процесу призвела до скорочення часу на розвантаження. З’явилася можливість розвантажувати одразу у вагони і залізницею відправляти далі вантаж. Підв’язка залізничних шляхів до порту в 1866 році послужило добру службу розвитку торгівлі і порту загалом. У 1855 році було завантажено 14 мільйонів тонн вантажів.
Вільний порт
Франко-прусська війна змінила життя гамбурзького порту. Після війни на Гамбург тиснули з усіх боків. Від міста вимагали приєднатися до Німецької імперії та Митного союзу.
З одного боку, це змінило статус міста і підкорило його правилам союзу. Але з іншого, він став вільним портом для мит за кордоном.
У порту стала здійснюється безмитна перевалка вантажів та вільне зберігання товарів. Доступ через Нижню Ельбу став безмитним. Плата стягувалася лише в річках Гамбурга.
Через це, в 1883 році був розроблений новий план з розширення порту. Було вирішено розчистити район Кервідер та Вандрахм. Таким чином вони змогли розмістити все необхідне у зоні вільної торгівлі та поряд із центром міста. Для цього довелося переселити 20 тисяч осіб. Наприкінці 19 століття збудували південну частину гавані Грасбрук і добудували частину гавані Магдебург.
Приналежність до Німецької імперії дуже допомогла Гамбургу. І це призвело до постійної необхідності розширювати межі порту. Коли територію на берегах Ельби зайняли, довелося розширювати кордони порту користуючись південною стороною Нордерельбе. У 1869 році на іншому березі Ельби заснували нафтовий порт для перевалки горючих вантажів.
Війни
До Першої світової війни Гамбург був найбільшим портом на території Європи, після Лондона та Роттердама. В 1908 році пройшло ще одне розширення порту зі створенням додаткових портових басейнів у Вальтерсхофі.
Англійська військово-морська блокада проти Німеччини сильно вплинула на торгівлю та портову інфраструктуру. Ще більше вплинула лише світова криза в 1930-х роках. Суднобудування зупинилося майже повністю, більшість торгового флоту припинило свою роботу. Безробіття було колосальним. У деяких портових галузях воно сягало 40%.
Наказ Німецького рейху допоміг відновити корабельні, доручивши їм будівництво нових кораблів. Такий план розвитку протримався до початку Другої світової війни. Хоча все не так було гарно, як рейх показував у своїх агітаційних листівках та репортажах.
У 1937 році набув чинності Закон про Великий Гамбург. Порти у передмісті перейшли під управління Гамбурга. Це дозволило місту володіти великою кількістю промисловості.
Влітку 1944 року порт піддавався сильним бомбардуванням з повітря. Протягом усієї війни Третій рейх намагався підтримувати порт у робочому стані. Як робочу силу використовували людей з окупованих територій.
ВПС США цілилися у нафтопереробні заводи та корабельні з підводними човнами. Наприкінці війни було зруйновано 80% усієї портової інфраструктури Гамбурга. Реконструкція тривала до 1956 року. Але минулу торгову міць та славу порт повернути не зміг. Початок Холодної війни закрив для гамбурзького порту центральні та східнонімецькі ринки збуту.
У 1960-х роках розпочалося будівництво нових контейнерних терміналів за течією Ельби. Наприкінці 60-х відбулося масштабне розширення Вальтерсхофа до Бурхадкай. Пізніше було ще одне переміщення до портових районів Штайнвердер і Вальтесхоф. У 1997 році було опубліковано новий план розширення порту. Незважаючи на сталість галузі, порт у Гамбурзі постійно модернізується і розширюється.
