Вівторок, 27 Лютого, 2024

Історія міської електрички у Гамбурзі

Гамбург велике та розвинене місто Німеччини. Для комфорту гамбуржців у ньому представлені усі варіанти міського транспорту. І один із найкомфортніших — міська електричка. Вона з’єднує Гамбург з передмістям. Більше на сайті hamburgfuture.

З точки А до точки Б

У 1866 році в Гамбурзі з’явився перший маршрут міської залізниці. Він сполучав станцію Гамбург Клостертор та вокзал Альтонаєр Банхоф. Вартість проїзду на той час була низькою. Таким чином влада намагалася привернути увагу до нового виду міського транспорту. Хоча це не було ефективним. Допомогло розширення маршрутів. На той час поїзд курсував між двома станціями, і не зупинявся в населених пунктах по дорозі.

У 1867 році додали нову зупинку в Бланкенезі, а в 1927 році й Зюльдорф. Усі вони розташовувалися на першій транспортній гілці. У 1883 році була відкрита ще одна гілка, теж одноколійна без додаткових зупинок, від Бленкенезе до Веделя.

У другій половині 19 століття пасажиропотік став стрімко зростати. Збільшилося навантаження і на вантажні перевезення. Виникла потреба реорганізувати всю мережу залізниці Імперії. Чітке функціонування залізниці було життєво необхідним для Гамбурга.

У 1893 році залізницю стали розширювати до чотирьох колій. І лише одну відводили під міський рух. Через п’ять років Гамбург та Пруссія уклали договір про реорганізацію залізничного сполучення між цими двома станціями. Частина договору стосувалася створення Центрального вокзалу в Гамбурзі.

Влада міста висувала безліч варіантів щодо покращення міського транспортного руху. Обговорювали будівництво метрополітену, монорейки, перехід на електричні потяги. Першою електрифікованою лінією стала Бланкенезе-Ольсдорф у 1904 році. Її створили у союзі з Пруссією, після успішних випробувань останніх.

Перехід до електропоїздів

У 1906 році між Бланкенезе-Альтона-Гамбург курсував паровий потяг Hamburg-Altonaer Stadt-und Vorbahnbahn. І того ж дня, 5 грудня 1906 року Центральний вокзал Гамбурга почав працювати на постійній основі.

У 1867 році була відкрита лінія Альтона-Бланкенезер, вона обслуговувала місто та передмістя Гамбурга. Вона з’єднувалася з двоколійною лінією Хассельбрук та Ольсдорф. Новий маршрут охоплював велику територію та передмістя.

Ще в 1904 році всі існуючі маршрути були обладнані повітряними лініями для роботи зі струмом. Практично відразу після прокладання шляхів міська влада почала працювати над їх пристосуванням до електропоїздів. Для цього навіть було збудовано власну електростанцію Лаверкузенштрассе. Тоді це було передмістя, а згодом стало міським районом Бахренфельд. Електростанція живила частково і порт у Гамбурзі.

Вперше електропоїзди з’явилися на лініях 1 жовтня 1907 року. А за три місяці на маршруті Гамбург-Альтона вже курсували лише електропоїзди. Історики вважають цей момент початком створення міської залізниці Гамбурга.

У період з 1924 до 1933 року місто закупило 57 двомісних вагонів. Було ухвалено рішення про створення та виробництво власних вагонів. За приклад було взято пруські купейні вагони. Довго їх не виготовляли. Та й у 1955 році практично всі зняли з ліній через нездатність їх пристосувати до роботи на постійному струмі. Адже перші електропоїзди працювали на змінному струмі.

Період Першої світової війни був складним для міської залізниці в Гамбурзі. Був брак персоналу та збій у постачанні комплектуючих для ремонту вагонів. На момент початку війни вагонів у депо було 140, а наприкінці залишилося лише 34.

Назву гамбурзької електрички (S-Bahn) привласнили у 1934 році. За аналог узяли знамениту систему берлінської залізниці. До 2002 року до ліній електричок приписували префікс S. Він позначав, що лінії електропоїздів курсують, як у межах міста, так і у передмісті. З 2002 року його замінили на R. Це означало, що електропоїзди конкретних ліній курсують лише у межах міста. У цьому випадку в Гамбурзі.

Постійний струм

У 1930-х роках постало питання оновлення системи залізниці. У Берліні до 1937 року вже випробували нову систему постійного струму і було вирішено застосувати її й у Гамбурзі. Вже в 1940 році між Ольсдорфом і Поппенбюттелем почали курсувати потяги на постійному струмі, але були ще й ті, які продовжували використовувати змінний струм. До 1943 було вже 47 поїздів на постійному струмі.

Існували вагони двох класів – другого та третього. У другому були м’які крісла, а в третьому дерев’яні. Під час Другої світової війни німецька залізнична система практично не постраждала. Все через те, що активні бої велися за межами країни. Влада навіть намагалася розширити її мережу в Гамбурзі. Але з 1943 року, коли почалися потужні бомбардування міста, розширення системи відклали.

Розширення одноколійної приміської лінії відбулися лише в 1950 році. Перший далекий маршрут до Берліна прямував з Бергедорфа. У 1962 році створили з’єднання між Хольстенштрассе і Альтона-Кальтенкірхен, а в 1965 році – нову міжміську лінію до Кіля.

Багатоетапне розширення

Перший великий етап розширення залізничної мережі розпочався у 1967 році і тривав до 2002 року. Було додано нові шляхи від Ельбгауштрассе до Піннеберга. Розроблялися більш далекі маршрути, щоб охопити віддалені заміські райони.

Через зростаючий пасажиропотік деякі частини міської залізниці були надто завантажені. Зокрема, центр Гамбурга. У 1967 році для цього збудували другу міську лінію. Ще одну додаткову лінію від вокзалу до Ландунгсбрюккен відкрили у 1975 році. 1981 року її продовжили до Дібштайха. Того ж року на головному вокзалі відкрили тунельну платформу. Використовуючи тунельну та криту платформу вдалося розвантажити міську залізницю.

У 1990-х роках між Берліном та Гамбургом відкрили швидкісні залізничні лінії. ЖД набирало популярності. Постійно відкривалися нові маршрути, хоча деякі не завершували через скарги людей.

2007 року мережа залізниці становила 32 км. Тоді ще використовувався змішаний режим переміщення разом із вантажними перевезеннями. Новий етап розширення дозволив протягнути лінії до Нижньої Саксонії. Вони використовували двосистемне постачання — змінний та постійний струм.

Крім розширення мережі залізничних ліній, постійно проводилися реконструкції вагонів, вокзалів, колій. Все це коштувало місту десятки мільйонів євро.

Найостанніше та важливе розширення відбулося у 2008 році. Ольсдорф поєднали з аеропортом Гамбурга у Фульсбюттелі. Вперше про лінію до аеропорту заговорили ще у 1960-х роках.

Нещасні випадки на міській залізниці

За всю історію існування гамбурзької міської залізниці сталося кілька великих аварій поїздів.

Найбільша аварія сталася 5 жовтня 1961 на Берлінській вежі. Пасажирський потяг, що прямував до Бергедорфа, зіткнувся з будівельним поїздом. Загинуло 28 людей та понад 100 пасажирів постраждали. Причина полягала у неуважності диспетчера. Його засудили до одного року ув’язнення.

У 1967 році поїзд, що прямував з Берліна, зійшов з колій. Загиблих не було. Але три десятки пасажирів отримали поранення.

У 1980-х роках було кілька випадків пожеж на залізниці. То були навмисні підпали вагонів. Людських жертв не було, але транспортна компанія зазнала великих збитків. Адже постраждали не лише вагони, а й деякі вокзали на станції Альтона.

У 2009 році поїзд, що йшов з Піннеберга біля вокзалу в Альтоні, зійшов з рейок. Через що було пошкоджено рейки. Смертельних випадків вдалося уникнути, але майже 100 пасажирів довелося евакуювати із вагонів.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.